За останнє десятиріччя в Україні з'явилося чимало конкурсів, частина з них виявилася "одноденними", частина вже святкує ювілеї. Загалом конкурси – і це не тільки в Україні, це стосується і країн Заходу – можна ділити на два різновиди: з серйозним преміальним фондом і без нього. В чому принципова різниця? Якщо малобюджетні конкурси стимулюють власне літераторів – визнають їхнє обдарування, заохочують до подальшої роботи, то конкурси з пристойним бюджетом заохочують ще й розвиток українського книговидання. "Смолоскип", "Гранослов", "Коронація слова", крім вручення премій, беруть на себе відповідальність за видання книжок переможців. Це могутній стимул для зростання галузі. Візьміть хоча б "Коронацію слова": за 5 років існування конкурсу кількість авторів, які щороку подають романи й сценарії, збільшилася щонайменше вдвічі. На книжкових полицях нарешті з'явилися українські книжки, про сучасну українську літературу заговорили. Завдяки виданим книжками видавці відкрили для себе такі імена, як, наприклад, Марина Меднікова, Лариса Денисенко, підписали з ними довгострокові угоди.

Що ж стосується малобюджетних конкурсів, то їх можна розглядати як трамплін для молодих, мало знаних літераторів, як шанс заявити про себе і познайомитися з однодумцями. Ці конкурси не менш важливі, ніж їхні багатші брати, адже на прикладі "Рукомесла", яке цьогоріч відсвяткувало першу п'ятирічку, можна простежити розвиток сучасної літератури: коли конкурс був щойно започаткований, доробки приймалися за чотирма розділами: поезія, оповідання, переклад, твори для дітей. Минулого року з ініціативи самих конкурсантів був доданий розділ "драма-мініатюра". Збільшилась і кількість робіт, які приходять на конкурс. Крім того, це – своєрідна творча майстерня, адже коментарі журі щодо перебігу голосування, щодо конкурсних робіт дають можливість новачкам оцінити свої сильні і слабкі місця. І ще літературні конкурси вчать настирливості: не вийшло з першого разу, обов'язково поталанить на другий

20.05.2005 р.