ХАЙКУ-УКРАЇНА-ВІРШІ

Не тільки передмова, але і основний текст

Чому ця книжка з’явилася на світ? Завдяки дуже симпатичній книжці- перекладу з англійської мови на російську „Пишите и наслаждайтесь хайку!” автора Джейн Рейхолд (Рейхолд Джейн. Пишите и наслаждайтесь хайку! – К: „София”; М: ИД „София”, 2004. – 192 с.) З назви книжки зрозуміло, про що в ній написано. Мене особисто книжка зачарувала. Д.Рейхолд запевнює кожного читача, що він здатен написати хайку (хоку). Там же є і пояснення різниці між цими словами – хайку і хоку. В довідковій літературі теж можна прочитати про трьохрядковий вірш, який має японські витоки. Не всі читачі мають довідкову літературу, тому я коротко повідомлю про основні правила складання вірша-хайку.

Читач уже зрозумів, що хайку – це вірш із трьох рядків. Перший рядок повинен мати п’ять складів (звукових одиниць), другий рядок – сім складів, третій – знову п’ять складів, тобто ввесь вірш має 17 складів. Окрім того, японські хайку повинні мати „сезонне слово”, яке визначає пору року його написання або спостереження. Так, наприклад, вжиті у хайку слова метелик, соловейко, павутинка, жайворонок та ін. визначали, що подія відбувається весною. Дотримуватися такого правила в інших мовах практично неможливо, тому цього правила можна не виконувати.

Ще одне правило хайку – такий вірш повинен мати дві складові частини.

Квітка піона
ще не розкрита зовсім –
тиша чекання.

Тут дві складові частини вірша розділені з допомогою тире. Звертаю увагу, що цей вірш хоча і має японське „сезонне слово” піон, яке відносить вірш до літа, але ж про це не кожен український читач знає. Тому я пропоную вірші, котрі відносяться до літа, подавати зеленим кольором. Відповідно для весни я вибрав помаранчевий колір, для зими – синій, а для осені – рудий. Про це в мене є відповідний вірш - хайку.

Пишуться хайку
чотирма олівцями –
іржання в стійлі.

Наче коні в стайні, олівці нетерпляче чекають свого часу. Якщо моя пропозиція приживеться, то ділові люди швидко побудують „стайні” для олівців, чи для кулькових ручок відповідного кольору. Чому вірш рудого кольору? Ви здогадалися – він написаний осінню. Розглядаючи кольори, ми відволіклися від складових частин хайку. Тож повернімося до цієї теми і зауважимо, що розділяти дві складові частини хайку можна комою.

Сідає сонце,
руде листя палає,
зітхання журби.

Наведу ще жартівливий приклад розділення хайку комами. Ось прізвище, ім’я, по-батькові, які «звучать» так – Петренко Микола Іванович. Традиція у слов’ян – подавати не тільки прізвище та ім’я, але й долучати ім’я батька. Якби це я зробив у стилі хайку, то от що б з цього вийшло.

Петренко,
Іванович,
Микола.

Якщо вже довести жарт до кінця, то слід пояснити, що Петренко не рудий, а от народився осінню, тому й колір такий.

Жарт-жартом, але він показує – так можна розділяти хайку комами. Хоча багато авторів взагалі відмовляються від пунктуації, вважаючи, що читач вдумливий і сам розбереться, де потрібно розставити відповідні акценти. Я не прихильник відмови від пунктуації не тільки в хайку, але взагалі в поезії. Наведу приклад свого сонета-брахіколона, в якому пунктуація відіграє одну з головних складових вірша.

Вість –
твій
гість
рій.

Зиск?
Грій
свій
віск.

Ет,
мед...
Смак!
Біль
бджіл?
Так!

Мені подобаються вірші-мініатюри. Колись, в далекій юності, я написав ось таку.

Все завмерло, заніміло
в присмерку грози...
Лиш берізка в сукні білій
тихо-тихо шепотіла,
мов молилась, – пронеси!

Недавно вирішив – а якщо „перекласти” цю мініатюру на мову хайку.

Хмара чорнюща
чаклує стан берізки –
смуток відчаю.

Вийшло різне втілення у віршах того самого явища природи.

Скласти хайку і просто, і складно одночасно.

Складаю хайку,
переставляю слова –
зірвана різьба.

Доводиться ще і ще раз „нарізати різьбу” вірша, щоб дійти до певної, визначеної автором, досконалості.

Не даремно текстовий розділ цієї книжки я назвав „Не тільки передмова...”, бо багато чого пояснюю, принагідно наводжу міркування з деяких питань поетики. Книжка – приклад авторського бачення хайку в українськомовній інтерпретації (уважний читач уже звернув увагу, що назва книги – це 5-7-5 літер, тобто натяк на структуру хайку). Був би радий, якщо книжка викличе у когось захоплення цим видом віршування, можливо, декого залучить до когорти прихильників-шанувальників древнього японського мистецтва.

Книжка побудована так, щоб подати хайку по три представники-вірші для кожної пори року (весна, літо, осінь, зима). Таке ж завдання поставлене і художнику-ілюстратору, адже у нас однакове завдання – донести до читача часточку краси, краси природи, краси вражень.

* * *
Смородини кущ
сонячні промені п’є –
сп’яніння бруньок.

* * *
Бджоли гудуть
поміж квітів вишневих –
хор а капела.

* * *
Місяць сліпучий
щось на землі шукає,
писанка в небі.

* * *
Спека минула,
бульбиться дощ у калюжі –
суп прокисає.

* * *
Цвинтарні ями
завбачливо вириті –
каркає ворон.

* * *
Гілку ламають
соком налиті груші,
хиткість багатства.

* * *
Ніч зорепаду
таємниці ховає –
злодійка часу.

* * *
Листя багато,
одноока собака
одна як палець.

* * *
Поодинокі
камінці на дорозі –
багато сиріт.

* * *
Безперестанку
плаче дощами небо –
зими початок.

* * *
Ранок селянський
від зойку прокинувся –
колодач гострий.

* * *
Щоки гарячі
пухкають парою вранці –
розпарений рис.

Насамкінець відсилаю ще до одної книги. Книга унікальна за багатьма параметрами, проте можна тільки в захваті сказати: ВИШУКАНІСТЬ! ДОВЕРШЕНІСТЬ! БРАВО! Це книга: АНТОЛОГІЯ ЯПОНСЬКОЇ КЛАСИЧНОЇ ПОЕЗІЇ. Танка. Ренґа (УІІІ-ХУ ст..) Переклад з японської, коментарі, упорядкування, передмова І.Бондаренка. –Київ: ФАКТ, 2004. – 912с. Ця книга – приклад того, як потрібно якісно виконати і подати читачу зразки іншомовної культури!