* * *
у цьому місті
----------------тебе немає
по вулицях їздять
----------------пусті трамваї
в розчинені вікна
----------------вривається вітер
привидом сонним
----------------блукає минуле
* * *
хіба зможу тебе забути
хіба можна забути бачити
хіба можна забути чути
хіба можна забути дихати
звісно зможу тебе забути
якщо можна забути жити
* * *
місяць і зорі
ведуть розмову
мовчки ступаю
* * *
на грані життя
і смерті
ми тільки вдвох
я й моє серце
Синичка
припала маленька синичка
----------------до мого вікна
усьому живому на світі
----------------потрібне тепло
чи зможу тебе захистити
----------------наївне пташа
я сам замерзаю від болю
----------------як зранений птах
* * *
поки я чую
----------------твій голос
поки я бачу
----------------твої очі
я чую
я бачу
Компас
іду на північ
----------------іду на південь
--------------------------іду на захід
------------------------------------і
------------------------------------д
------------------------------------у
------------------------------------н
------------------------------------а
------------------------------------с
------------------------------------х
------------------------------------і
------------------------------------д
----------------блукаю
----------------серце -
--------------------------компас
------------------------------------ненадійний
Петрографія
скелі
зриваючись
стогнуть
і падають вниз
море уламків
як феєрверк
камінь
-------------котиться
--------------------------вниз
* * *
Погляд як сонце
за крок до смеркання.
Спокій холодний
лягає на плечі.
Ти кажеш:
-------------Немає на світі
Країни Світанкових Мрій.
Скажи,
-----------де мені жити.
* * *
Скільки раз мені бажали
щастя
здоров'я
і довгих років життя…
Жити мені б щасливим
тисячу років.
Але
ти сказала:
Не зможеш
---------------без мене
--------------------------прожити.
* * *
небо затягнуте
----------------хмарами
квіти засипані
----------------снігом
нікуди не йду
----------------сьогодні
Сон
Ти – сон,
-------------кольоровий,
--------------------------казковий,
та не пророчий.
Прокинусь -
----------------і знову
--------------------------заплакані очі.
Ти – сон…
Мрія
У дитинстві я мріяв
злетіти в небо,
ну хоча б на літаку
(літак підіймається вгору,
а всі, хто не вміє літати:
будинки, дерева, стовпи і т. д. -
стають такими маленькими).
Літак підіймається вгору,
а всі, хто не вміє літати:
будинки, дерева, стовпи і т. д.,
і той, хто в дитинстві не мріяв
злетіти в небо,
ну хоча б на літаку, -
стають такими маленькими.
Час
Плин часу спокійний і звичний,
не кожна секунда
молотить по скронях
(повільні, м'які та теплі,
як колискова).
Та буває:
ламається ритм
принишклої музики часу -
і якась бунтівлива секунда
лишає свою орбіту
і заявляє про себе,
нестримна, тверда, холодна
кричить (аж дзвенить у вухах):
Так мало ти встиг ще зробити!..
Безсмертя
я помру
коли
дощ
буде бити
по вікнах
і мені буде
боляче
або ні
я не буду
помирати
коли
дощ
я помру
коли
сонце
буде сміятися
в небі
а мені буде
боляче
або ні
я не буду
помирати
коли
сонце
я помру
коли
або ні
я не буду
помирати
Хроніка дня
два літаки
збили над іраком
два голи
забило динамо
і ти мені
два рази
посміхнулась
* * *
в моєму серці
багато ран
стікає кров
рядками віршів
Безмовність
заплакані очі
дощу
безмовність
безкрилої ночі
і стукають в вікна
слова
яких не пустили
у вірш
Канікули
хотів
написати вірш
про канікули -
ніколи
Ототожнення
чоловік подивився
в люстерко
і промовив до себе
несхожий
а потім запалив
цигарку
пішов дощ
як тоді ввечері
та навіть дерева
вже стали іншими
Вірш
розірву свій вірш
на клаптики
хай розлетяться слова
рими
епітети
і все
що було у ньому
по всій землі
попробуй його зібрати
склеїти
і прочитати
може
мене зрозумієш
Алібі
віра в майбутнє
вже вбита
пляма крові
стає все більшою
кому потрібне
твоє алібі
Інопланетяни
прилетіли
затесались між людьми
все лихо на землі від них
неурожаї
катастрофи
війни
так і чекають
щоб зробити шкоду
я вас прошу
летіть назад
хай люди на землі
збудують мир і щастя
